Психологический потешный, чтоле, дисс на 2К слов о моем необычном приключении с кодеином и охранником Мортал Комбата? Ну что ж, я не против потрясти вас волной речевых пикантностей и припудрить ваш мозг немного шального молодежного сленга. Поехали, бро!
Начну с того, что у меня была такая шиза, мне уже давно ароматика закладок мелькала перед глазами. Не мог покояться, пока не достану эту магическую соль, которая, как говорят, переворачивает мозг наизнанку и открывает новые грани жизы.
Крутился я такой, как воздух вентилятора, и вот, наконец, циклодолил случай, который я считаю самым жирным до сих пор. Погода тогда была так себе, но что может быть лучше, чем ни капли солнца, когда ты под влиянием долгожданной дозы адреналина? Да, этот день стал для меня прорывной точкой.
И так, щито? Как я купил эту долбаную соль? Это было так легко, что казалось, будто я шаню марихуану. Просто напрыгнул на свой двухколесный ракетный шарик, нырнул в свою райончиковскую гетто-аптеку и закакал вора вратаря.
Схема была проста: позвонил, заказал, встретился с наркоторговцем и доставил мимо охранки внутренний комплекс под кодовым именем "Мортал Комбат". Мало не показалось!
Но вот, друзья, начались первые кумары. Охранник, как выяснилось, из тех самых буйных фанатов, что каждый день тусуются в этом местечке. Ну, долбоеб, подумал я про себя, какую жизну он проживает, если его единственное развлечение – охранять чужие драгоценности?
Вот так я и думаю, а он, этот ненормальный, заметил, что я в его клубе какой-то андеграундный проводил. И только у меня взор отвлекся на барыгу, скрылась, а всё...
Тут начался настоящий Мортал Комбат, где я стал сражаться за свою свободу от оков заключения. Я открыл все возможности своего мозга, чтобы преодолеть этот вызов с такими ограничениями и проблемами, что начал казаться, будто я в аду.
Но я не привык соглашаться с неудачей! Если бы жиза меня научила чему-то, так это не сдаваться, а шанить свои цели. Я шмальнулся на полную катушку, бро, и смотрел в глаза этому недоумку, словно в самого Шеддера.
Три недели, три дня, три часа – я твердо стоял на своих двоих, не сдаваясь. Мои ногти превратились в когти, а сияющий поток моего пота в драке с охранником превратил бойницу в стилизованную лужу. Это было эпическое сражение, достойное легендарного турнира.
Забавно, что данная мортал комбатная борьба для меня стала своего рода иронической песней – дерганьем, где я в итоге оказался на полу, жестоко побежденный в своем воображаемом ринге.
Все герои умирают, но не в сравнении со мной! Я, как настоящий преступный гений, всегда нахожу способ преодолеть живые преграды. Это просто отголоски безумного манифеста в реальности, где главный герой побеждают главного злодея.
Конечно, теперь я по-другому смотрю на эту историю. Взгляд снаружи раскрывает новые грани - коктейль из шизофрении, восторга и неподдающейся реальности. Как же вкусна эта жиза, когда ты свободен до мозга костей и можешь позволить себе чудить такие безумные штуки! Будьте смелыми, будьте живыми и не бойтесь столкнуться со своими собственными охранниками Мортал Комбата. Жизнь – это борьба, и вам нужно только выйти на ринг.
Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!